Новий рік у церкві.

Плине час, роки минають,
Ось і но́вий вже настав,
І йо́го я зустрічаю,
В домі Господа Христа.

Ні в гостях, ні в ресторані,
З келихом вина в руках,
А у церкві на зібра́нні,
На колінах в молитва́х.

Бо звернувся я до Бога,
Розпочав нове життя,
Пішов з грішної дороги,
Зрозумів, що каяття -

Це єдине, що лишилось,
Тут зробити у житті,
Щоб здобути Божу милість,
Ту, що дав Він у Христі.

І Господь в своєму домі,
Нас на Новий рік зібрав,
Людей різних, незнайомих,
Він Собою об’єднав.

Але ж це сімейне свято -
скаже хтось – і згоден я,
Бо я тут сестру і брата
стрів – і це моя сім’я.

І хоч по́ки відчуваю,
В ній себе́ як блудний син,
Але краще це я знаю,
Ніж не визнати провин,

І залишитися з світом,
Що гріхами спокусив,
Який Бог нам не любити,
В своїм Слові заповів.

Але ж він відійде скоро,
Світ, що даний був на мить,
Тіло ве́рнеться у порох,
Дух до Бога відлетить.

А душі, що має бути?
Вже подумати пора,
З чим до Господа прибути,
Якщо не робив добра.

Тому новий рік до церкви,
Зустрічати я прийшов,
Що знівеченому серцю,
Тут Втішителя знайшов.

Там у світі феєрверки,
Їжа, вина на столах,
танці, тости, а у церкві -
зовсім інше. На вустах

тут одне - подяка Богу,
У Христі, що подолав
смерть, і грішникам дорогу,
В життя вічне показав.

Гарно тут, благоговіння,
Розливається кругом,
Коли Слово Боже лине,
Чи співається псалом.

Лише часом обгортає,
Серце смуток від того́,
Що зі мною тут немає,
З рідних поруч нікого́.

Вони в світі пробувають -
діти, друзі, і мені,
Прикро, чи ж вони не знають,
Що то царство сатани.

І тому молю я Бога,
В серце мудрості вклади,
Щоб мені хоча б одно́го,
В році но́вому спасти.
…
Рік зустріли, треба знову,
Повертатися у світ,
Щоб у році вже новому,  
Не́сти віри добрий плід.

Бо їх так не вистачає,
Боговгодних, добрих справ,
В світі зло переважає,
Він гріховний шлях обрав.

Та як хочеться донести,
Слово Правди в їх серця,
Всіх, хто заблукав привести,
В царство Вічного Отця.

Амінь.
Рибаков Віктор м. Луцьк